1-а жінка: Добрий вечір вам, сестрички.

 І вам, браття козаки.

2-а жінка: Добрий вечір, господине,

 Хай біда і лихо згине.

1-й пастушок: Чи чували ви новину

 Про небесну ту дитину,

 Що у яслах народилась,

 Разом з нами веселилась?

Коляда: "В Вифлиємі новина".

2-й пастушок: В Вифлиємі ми бували,

 Божу славу оглядали.

 І за вас просили Бога.

 Ой, важка була дорога.

1-а жінка: Лютий Ірод розізлився,

 Що син Божий народився.

 В світ катів цар посилає,

 Діточок малих стинає.

1-й пастушок: Ми ж від хати йдем до хати

 Добрим людям розказати,

 Щоб від лиха стереглися,

 Щоб Іроду не далися.

2-й пастушок: Як дитя в вас є маленьке,

 То вважай на нього, ненько.

 Помолися Богу стиха,

 Й бережи дитя від лиха,

 Від ворожої напасті,

 Щоб катам до рук не впасти.

Коляда: "Спи, Ісусе, спи".

1-а жінка: Ми ж молити будем Бога:

Всі: Боже! Хай мине тривога,

 Хай минуть вас всі пригоди,

 Хай пропаде міць Ірода.

Жінка підходить до вікна.

 Сестри, сестри, уважайте!

 І на Бога уповайте.

 Хмара зірку заступила,

 Наближається зла сила.

Входить жидівка.

Жидівка: Ну, чого так в хаті тихо?

 Чи скоїлось, може, лихо?

 Як є лихо, я пораджу,

 Розвеселю і розраджу.

 О! В вас, бачу, нині гості,

 Варто їм по довгім пості,

 Смачно випити та з'їсти,

 Ну! Ніхто не просить сісти.

1-а жінка: Хто ти і звідкіля ти

 Ідеш непрошена до хати?

Жидівка: Я! Мене тут кожен знає.

 Я від Мошка, жінка Хая.

 Ходжу з кошиком до хати,

 Люблю людям щось продати.

 Лиш напийтесь із плящини —

 Зараз лихо й смуток згине.

2-а жінка: А скажи ти нам, жидівко,

 Чи ти п'єш колись горівку?

Жидівка: Я — горівку оковиту?

 Або ж я дурна це пити.

 Ні, не (б'ється по губах) так, виходить:

 Я не п'ю, бо мені шкодить.

1-а жінка: Бачиш, то ти нас частуєш,

 А сама і не спробуєш.

Жидівка: Ну, як неохота пити,

 То щось інше мож купити.

 Ось які тут є убйорки:

 І коралі, і пацьорки,

 І корсетка, і панчохи,

 Файні мешти, пудри трохи.

2-а жінка: О ні, Хайко, ні не пляшки,

 Ані тії фаталашки

 Нам уже не до вподоби,

 Це в біду нас завело би.

1-й пастушок: В нас є своя гарна ноша —

 І тривала, і хороша.

 Будем ми ЇЇ носити

 У ній Господа хвалити.

2-а жінка: Так зі свого полотна

 Ноша красна і міцна.

 А як ще повишивати,

 То княгиню можна вбрати.

1-а жінка: Ми Ісусові малому

 Дари принесли із дому:

 Сорочечку—вишиванку,

 Дзюбиночку-вибиванку,

 Білу свитку і шапчину,

 І тепленьку кожушину,

 Сопілочку-дрібнограйку,

 І гуцульську красну крайку.

2-а жінка: А на ноги постулята,

 А на руки рукавчата.

 Все це власної роботи

 Для потіхи і теплоти.

2-й пастушок: То ж то нам серденько билось,

 Як дитятко веселилось.

Жидівка: То женете мене з хати —

 Неохота купувати.

 То отак ви помудріли?

 Та бодай ви подуріли.

 Піду я, але ви знайте:

 Помсти моєї чекайте.

 Ви гадаєте — не знаю,

 Що скоїлось в цьому краю.

 Знаю, знаю, що чувати,

 Знаю, що за гості в хаті,

 Знаю, де були ви вчора,

 Буде помста, буде скоро.

 Я вас знаю — ти Юстина,

 А та, друга — Катерина,

 А ті жінки — то мами

 Тих пастушок знаєм ми:

 Замість вівці свої пасти —

 Ви кпите з Ірода власті,

 Замість стада пильнувати —

 Ви дитині йшли співати.

 Ви признались тут самі,

 Зараз вам покажем ми.

Виходить з хати.

3-а жінка: Що вона тут говорила?

 Чимось нам вона грозила?

4-а жінка: Та не біймося, небоги.

 Уповаймо всі на Бога.

 Наше діло чисте й праве,

 Не діждемо ми неслави.

Біда: А, ви тут ся поховались,

 Що йому там поклонялись.

 Га! Скажіть, куди ходили?

 І кому дари носили?

 Признавайтесь!

3-а жінка: Що ти? Хто ти?

Біда: Я — Біда, сестра Темноти.

 Ірод-цар мене післав,

 І ще строго наказав,

 Щоб я всіх тут пошукала,

 Що в містечку мандрували.

1-й пастушок: Ми не знаєм, що то страх,

 Бо в нас світло є в серцях.

Біда: А я знаю, що ще нині

 Вмрете всі в одній хвилині.

 Смерте, смерте, а ходи-но,

 Тут усіх візьми, зітни-но!

Смерть: Хто то кликав тут мене?

 Я прийшла з тою косою,

 Ти кажи кого стинати?

 Бо я мушу поспішати,

 Досить мало й нелегкої

 Дав нам Ірод днини тої.

Біда: Ось вони все з цеї хати

 Ірода не хочуть знати.

 Дуже вже змудріли видко,

 Ну, коси їх, але швидко!

Ангел: Стій, не смій їх убивати!

 Геть іди з цієї хати.

 Ти до них не маєш права,

 Бо над ними Божа хвала.

 Я тебе давно шукаю,

 Бо приказ для тебе маю.

 Від Господа з висоти,

 Що під ним і я, і ти.

 А приказ той слухай пильно!

 Той, що кров так лив обильно,

 Що неправді все служив,

 Кривду навкруги робив,

 І згубить хотів дитину,

 Ще сьогодні марно згине.

 Зараз в Єрусалим іди

 Ірода-царя зітни!

Смерть: Рік Господь із висоти,

 Що під ним і я, і ти.

 На приказ його іду —

 Ірода—царя зітну!

Виходить із хати.

1-а жінка: Слава Богу! Слава Богу!

 Що дав справді перемогу.

2-а жінка: Вже син Божий буде жити,

 Нас від кривди боронити.

 І тепер він був ласкав —

 Нас від згуби врятував.

Ангел: Сталося, як Бог велів.

 Всіма нами він зрадів,

 Що Ісусові вклонились,

 Темноті не покорились,

 За серденько ваше добре,

 І відважне, і хоробре,

 І за вірність свому роду

 Матимете нагороду.

 Щастя й долі він нам дасть.

3-а жінка: Просим, о Господня Мати!

 Дай усім нам виростати

 Добрих жнив на ріднім полі,

 Для усіх нас щастя й долі.

Коляда "На небі зірка ясна засяла"..

Всі: Слава Богу! Слава Богу!

 Заспіваймо всі в дорогу.

Коляда: "По всьому світу".

1-а жінка: Але заки вийти з хати,

 Треба щастя побажати,

 Дім добром обдарувати.

2-а жінка: Я вам дарую зернятко жита,

 Щоб ваша нива була дощем полита.

 Хай у вашій хаті хліба не бракує,

 Хай у вашій хаті достаток панує.

Коляда "Небо і земля".

3-а жінка: Хай щастя вам Бог у господу приносить

 В багатім врожаю, у щедрих покосах.

 Хай діти ростуть у цій хаті чудові

 І славлять усюди українську мову.

4-а жінка: Щоб славного роду велося коріння

 У дружбі, повазі і розумінні.

 Не забувайте призвання свого.

 Христос народився!

 Славімо його!

Коляда "Ой дивна, дивна вкраїнська родина".